трен¦нг ¦1




МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для студентів

по підготовці і роботі на практичному занятті

з «Основи психотренінгу»

Тема: Основні принципи та організаційні засади проведення психотренінгу.

Актуальність теми:

Психологічні тренінги – найбільш відомий та ефективний метод практичної психології на сучасному етапі. Група – це реальний мир в мініатюрі. В ній існують ті ж самі проблеми міжособистісних відношень, поведінки, прийняття рішень і т.д. В ній можливе вирішення проблем, що не реально в житті. Група – ідеальне та безпечне місце для навчання, розвитку, корекції, групового консультування тощо. Завдяки психологічним тренінгам завдання психологічної служби сьогодні можуть реалізовуватись у цікавий та інноваційний спосіб.

Загальна мета – уміти обґрунтувати значення психотренінгу в практичній діяльності лікаря-психолога, роль та місце психотренінгів у клінічній практиці, визначити і обґрунтувати потребу в проведенні психотренінгу; проводити попередню бесіду та необхідну діагностику з потенційними учасниками психотренінгу.

Конкретні цілі:

Знати історія формування тренінгів як різновиду групової роботи.

Знати сучасне поняття та характерні риси тренінгів.

Знати та вміти визначити засоби проведення та загальну спрямованість тренінгу.

Уміти встановити роль тренінгу в процесі сучасного навчання та професійної адаптації.

Уміти визначити критерії тренінгу як метод зміни поведінкового стереотипу людини.

Уміти визначити критерії тренінгу як засобу цілеспрямованої зміни групи чи організації.

Знати принципи тренінгової роботи.

Цілі вихідного рівня:

Знати основні закономірності формування психіки в процесі видової еволюції та розвитку окремого індивідууму (кафедра нормальної фізіології та курс загальної психології);

Знати основні закономірності формування та розвитку особистості (курс психологія особистості);

Знати основні етапи становлення та розвитку історії психологічної науки її основні напрямки у світі та України зокрема (курс історія та курс загальної психології);

Уміти володіти методами психологічного дослідження окремих психічних процесів (курс загальної психології).

Теоретичні питання:

Як можна визначити поняття «тренінг»?

Якою може бути спрямованість тренінгової роботи?

Як, на вашу думку, можна подолати недоліки активних форм навчання?

Які форми групової взаємодії передували науковому застосуванню тренінгів?

Які завдання можна виконувати в процесі тренінгу?

Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:

Большаков В. Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражне- ния, игрь. — СПб.: Социально-психологический центр,1996.

Асмолов А. Г. Психология личности. — М.: Изд-во МГУ,1990.

Гиппиус С. В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой пси-хотерапии.

— М.: Медицина, 1967.

Кроль Л., Михайлова Е. Тренинг о тренинге. — М.: Класс, 2002.

Лойшен Ш. Психологический тренинг учений. Школа Сатир. С-П., Питер, 2000.

Вирішить самостійно запропоновані завдання.

Пригадайте характерні риси тренінгів. Проаналізуйте, чи всі вони були помітні на одному з тренінгів, у якому ви брали участь.

Сформулюйте цілі тренінгових занять.

Назвіть принципи тренінгової роботи.

Проаналізуйте, як правила групи пов’язані з принципами тренінгу.

Поняття тренінгу

Зазначений тип психологічної діяльності визначився відносно недавно й бурхливо розвивається впродовж останніх років. У сучасній літературі тренінгом називають досить різні варіанти групової роботи: особистісні перетворення дорослих, активне навчання студентів, організаційно-ділову гру на виробництві, розвиток самооцінки в молодших школярів… Що ж саме поєднує ці варіанти діяльності? Дещо складним, але найбільш прийнятним можна вважати таке формулювання цього поняття, запропоноване С. І. Макшановим: «Тренінг — це багатофункціональний метод цілеспрямованих змін психологічних феноменів людини, групи або організації з метою гармонізації професійного та особистісного буття людини». У цьому визначенні поняття звернено увагу на мету тренінгової роботи як такої, але не зазначені характерні риси тренінгів, які вирізняють їх серед інших варіантів психологічної допомоги людям чи організаціям. Тому слід назвати характерні риси тренінгів:

потребують чітко визначеної групи учасників (зазвичай 10-15 осіб);

вирізняються єдністю часу, місця та дії: все відбувається й обговорюється тут і тепер, на особистому досвіді учасників і тренера, без домашніх завдань або попередньої підготовки;

переважає активність учасників групи та їхній особистий досвід, а не інформація, отримана від тренера;

заняття спрямовані не лише на формування знань, а й на розширення практичного досвіду учасників та групи в цілому.

Залежно від парадигми, якої дотримується тренер, і мети тренінгу виокремлюють засоби його проведення та загальну спрямованість (табл. 1).

Таблиця 1

Засоби

Спрямованість

Навчальна

Особистісна

Авторитарні

Тренінги конкретних навичок і вмінь

Гештальтгрупи. Тренінг асертивності. Психодрама

Демократичні

Тренінги команди

Групи взаємопідтримки. Групи зустрічей. Тренінги сенситивності

Тренінг як один з видів активного навчання

Якщо основна мета тренінгу — навчити конкретних навичок і вмінь, він стає частиною процесу навчання або професійної адаптації. Є таке прислів’я: «Я чув — та забув, я бачив — та запам’ятав, я зробив — то я знаю». Тренінг дає учасникам змогу не лише почути думку викладача чи подивитися на таблиці та схеми, а й практично застосувати отримані знання, перетворивши їх на вміння. Тому тренінгова форма роботи все ширше застосовується в сучасних системах навчання, а особливо навчання та перепідготовки дорослих.

Тренінгова форма навчання має такі переваги:

активність групи;

поєднання інформації та емоційного ставлення до неї;

підвищення рівня мотивації;

здатність групи до колективного мислення та прийняття рішень;

•практична перевірка та закріплення отриманих знань.

Недоліки тренінгу:

•ця форма непридатна для подання великого обсягу суто теоретичного матеріалу (формул, історичних відомостей тощо);

має бути відносно невелика група;

теоретична підготовка членів групи має бути однакова;

потрібна більша майстерність викладача, оскільки слухачі можуть по-різному усвідомлювати тренінгові вправи.

У сучасних навчальних закладах склалася практика поєднання традиційних форм навчання (лекцій, семінарів) і тренін-гової роботи. Прикладом цього може бути описаний у цьому посібнику тренінг, призначений для вивчення психічних процесів.

Тренінг як метод зміни поведінкового стереотипу людини

Індивідуальні стилі діяльності та сталі поведінкові стереотипи виникають у людини внаслідок умов її життя та підтримуються системою рольових очікувань з боку оточення. Тому людині важко усвідомити, що саме в її звичній системі пове-дінкових реакцій потребує зміни, негативно впливає на ефективність діяльності. Тренінгова група створює модель соціальних стосунків, мініатюрне суспільство, у якому відбувається відверте та безпечне спілкування. Це дає учасникам можливість випробувати свої звичні стереотипи та отримати відверту інформацію щодо себе. Завдання тренера такої групи — створити відповідну атмосферу в групі та побудувати систему проблем і запитань, завдань або вправ, які б надавали учасникам можливість переглянути звичні стереотипи.

Тренінг як засіб цілеспрямованої зміни групи чи організації



Організації та їх підрозділи на своєму життєвому шляху стикаються з різноманітними проблемами. Одна з типових проблем — збільшення кількості працівників як наслідок реструктуризації підприємства та створення нової системи міжосо-бистісних стосунків у колективі. Тоді метою тренінгової роботи стає формування нового стилю стосунків, який відповідав би певному етапу розвитку організації. Найчастіше це тренінг командної взаємодії, але до тієї самої групи можна віднести й тренінги окремих навичок (як елемента нового організаційного стилю).

Проводячи тренінги цього типу, слід звертати особливу увагу на те, щоб була чітко визначена мета роботи групи, бо в деяких випадках уявлення замовника (керівника організації), учасників групи та психолога можуть не збігатися за багатьма параметрами. У такому разі все одно відбудуться якісь зміни в організації, але вони матимуть швидкий та хаотичний характер і не сприятимуть підвищенню ефективності діяльності.

Групова робота в традиційній культурі

Уже на зорі розвитку людства було помічено феномени групового впливу на свідомість людини — активні групові дії породжують особливі стани свідомості, сприяють згуртованості людей. Ритуальні пісні й танці, карнавали та містерії знайомі представникам будь-якої культури. Групові обряди знаменували перехід від одного соціального статусу до іншого: народження, ініціація, весілля, похорон. На всіх етапах життя людини її супроводжувала група та «тренер» (шаман, жрець), що відповідав за дії учасників… Найважливішою функцією ритуалів було формування почуття єдності, подолання межі власного Я та створення Ми, протистояння самітності людини у світі.

Із розповсюдженням християнства містерію з «вулиці» було переміщено до храму, а учасники поступово втрачали свою єдність і активність, перетворюючись на пасивних слухачів та глядачів. Із подальшим розвитком ідей протестантизму в поєднанні з промисловою революцією виникало відчуття самотності, відчуженості людини від спільноти. У противагу зростала зацікавленість у розвитку індивідуальності, увага до неповторного внутрішнього світу людини. Психологічна наука, яка у XX ст. почала бурхливо розвиватися, відгукнулася на зазначені проблеми створенням теорії та практики групової психотерапії. Розвиток цього напряму тісно пов’язаний з іменами Я. Морено, К. Левіна, К. Роджерса.

Принципи тренінгу

Принципи тренінгової роботи не відрізняються від моральних принципів психологічної допомоги взагалі. Вони базуються на гуманістично спрямованому та демократичному підході К. Роджерса, але їх застосування саме в роботі групи може спричинити як технічні, так і міжособистісні проблеми. Зупинімося докладніше на кожному з принципів.

Добровільність. Учасники тренінгової групи та її ведучий беруть участь у роботі групи свідомо та з власної волі. Для багатьох психологів-тренерів на сучасному етапі це радше мрія, аніж реальний принцип. Інколи його порушують щодо тренера: «Ви — шкільний психолог і зобов’язані провести тренінг з профілактики правопорушень!», «Ви — психолог нашого підприємства — негайно зробіть щось для мотивації праці». Але частіше проблеми, пов’язані з дотриманням цього принципу, виникають в учасників: адміністрація підприємства змушує їх прийти на тренінг (часто у свій вільний час) та набувати якихось умінь, що здаються керівникові корисними. Зрозуміло, що в таких випадках не лише порушується принцип добровільності, а й ефективність тренінгу стає неприпустимо низькою. Тому, складаючи угоди із замовниками, слід врахувати практичні способи реалізації зазначеного принципу.

Рівноправність. Усі учасники тренінгу мають однакові права й обов’язки. Проблеми з дотриманням цього принципу виникають у корпоративних тренінгах, коли учасники мають різний професійний статус і переносять цю систему стосунків у межі тренінгу. У групах особистісного зростання також виникає неформальна структура, яка порушує початкову рівноправність. Профілактикою подібних проблем може стати підбір однорідної групи й рефлексія того, як розподіл ролей впливає на рівноправність. Окрема проблема — нерівність учасників у разі роботи в системі «акваріум»: частина групи бере активну участь у роботі групи, частина — займає позицію спостерігача. Важливо, щоб вибір власної позиції був свідомим і добровільним.

Активність відрізняє тренінгову роботу від інших форм навчання, зокрема лекції. Тренер має створювати відповідні умови для прояву активності групи, а учасники — спрямовувати власні зусилля на отримання практичного, емоційно-чуттєвого досвіду. Активність групи залежить від кількох факторів: рівня зацікавленості проблемою, рівня обізнаності, досвіду тренін-гової роботи, стосунків у групі та між групою та ведучим. Активність групи має природні коливання протягом дня.

Дослідницька позиція тісно пов’язана з принципом активності. Вона зумовлює відкритість до нового досвіду, здатність і прагнення активно спостерігати за власними особистісними змінами. Щоб учасники могли дотримуватися такої позиції, тренер не повинен давати будь-яких оцінок; слід створити атмосферу поваги учасників до розбіжностей у сприйманні світу.

Конфіденційність — принцип індивідуальної психотерапії. Він спричинює великі проблеми в тренінговій роботі. Насамперед тренер не має реальної можливості забезпечити дотримання цієї норми у спілкуванні учасників поза групою. Крім того, важко визначити, яка саме інформація, що сприймається під час тренінгу, має конфіденційний характер: тренер має писати звіт, учасники — упроваджувати отримані навички; спілкування часто не закінчується на тренінгу, а продовжується на роботі… У нашій практиці стало нормою використовувати інше ім’я під час збірних тренінгів, а також домовлятися щодо конфіденційності будь-якого чужого досвіду, отриманого під час тренінгу.

Багато принципів організації індивідуальної та групової корекції не нові. Різні автори успішно застосовували їх під час створення й ведення своїх тренінгових груп (для практичної реалізації вищезгаданих принципів). Сформулюємо їх так, як вони постали для нас і наших клієнтів.

Глобальні завдання будь-якої тренінгової групи:

усвідомлення індивідуальної структури норм і переконань;

спостереження впливу певної індивідуальної структури на взаємодію з суспільством;

розширення та трансформація системи переконань для підвищення адаптивних можливостей;

розкриття творчих можливостей особистості й визначення переважного контексту творчого самовираження;

тренування навичок нової поведінки та спостереження за змінами своїх реакцій і реакцій оточення.

Технічні заходи, застосовувані до групи:

запровадження «семінарського імені»;

звернення до тренера й інших учасників групи на «ти»;

створення своєрідної субкультури групи з власними традиціями, правилами, термінами, відмінними від загальноприйнятих;

тривалість роботи групи 4-8 годин на день із «домашніми завданнями»;

чисельність групи в межах «малих груп» — 4-12 учасників.

Унаслідок цього учасники групи виявляються «відділеними» від усвідомлених стереотипів «правильної поведінки». Таке відділення потрібне для створення атмосфери творчого пошуку та гри, певного вікового регресу в учасників. У групі середовище має сприяти відкритому емоційному самовираженню всіх учасників у поєднанні з процесом усвідомлення стимулів, що зумовили ті чи інші емоційні реакції. Практично в усіх групах запроваджують певні правила поведінки протягом перебування на тренінгу. Ці правила складають водночас традицію та досить живу систему, яка розвивається. Ми наводимо загальні правила, що склалися на тренінгах:

користуватися тільки «семінарським іменем»;

якщо виникають ускладнення, звертатися до тренера;

якщо партнер або тренер пропонує зробити щось неприйнятне чи спричинює неприйнятну емоційну реакцію, можна сказати: «Стоп!» — і вийти з вправи;

якщо для того щоб краще усвідомити свої реакції потрібна допомога партнерів або тренера, звертатися по допомогу;

будь-яка поведінка не може бути поганою чи хорошою, а може тільки зумовити будь-який результат.

Природно, що на кожному конкретному тренінгу ці правила доповнюються, модифікуються. Так, на деяких тренінгах вводять спеціальний значок — «Потренуйте, будь ласка!», і людина, яка за власним вибором одягла його, не може користуватися правом «Стоп!» і приймає всі реакції на свою поведінку з боку групи. На тренінгах з нейролінгвістичного програмування (НЛП) використовуються додаткові переконання НЛП, під час застосування ігрових технік існують певні правила кожної гри тощо. На кількох тренінгах склалося правило «місця для реагування»: якщо учасник відчуває емоційну реакцію, яку він вважає за потрібне прожити (істерику, агресію тощо), а група в цей час зайнята чимось іншим, він віддаляється в спеціально визначений простір — «місце для реагування» (сам або попросивши будь-кого допомогти йому) і проживає цю реакцію там, не заважаючи іншій частині групи.

Короткі методичні вказівки до роботи на практичному занятті. На початку заняття буде проведено тестовий контроль вихідного рівня знань. Потім проведення ролевої гри. Під керівництвом викладача буде проведено психодинамічний розбір ролевої гри та отриманих завдяки неї результатів. Наприкінці заняття — підсумковий тестовий контроль.

Технологічна карта практичного заняття

Етапи

Години, хв.

Навчальні посібники

Місце проведення

1. Тестовий контроль початкового рівня

15

Таблиці, схеми

Навчальна кімната

2. Самостійна ролева гра.

30

власна особистість студента

Навчальна кімната

3. Психодинамічний розбір під керівництвом викладача ролевої гри та її результатів.

30

Навчальна кумната

4. Підсумковий тестовий контроль.

10

Тести, таблиці, схеми

Навчальна кімната

5. Підведення підсумків заняття

5

Навчальна кімната








Яндекс.Метрика lists
lists